Stromata Editions · Статті про Дідахе
«Отче наш» у «Дідахе»:
що відкривають кілька слів
У давньому повчанні молитва займає лише один абзац. Проте уважне читання допомагає розрізнити особливості грецького тексту й рішення його перекладачів.
Знайомі слова іноді заважають читати: пам’ять завершує речення раніше, ніж погляд доходить до останнього слова. З молитвою «Отче наш» це трапляється особливо легко. Але й українськомовні читачі можуть знати різні її формулювання. Не варто заздалегідь вирішувати, що для всіх звучатиме звично, а що — несподівано.
Наприклад, у перекладі Івана Огієнка в Мт. 6:13 вже є слово «випробовування». Тож було б помилкою представляти розмову про випробування як цілком новий спосіб почути молитву українською. Мт. 6:13, переклад Івана Огієнка, 1962.
Натомість можна запитати точніше: що стоїть у грецькому тексті «Дідахе» і як це передає Stromata? Чому тут «наш борг», «у випробування» та «від зла»? Чому в завершенні названо силу і славу? Ми пояснюємо конкретний український переклад, а не пропонуємо заміну богослужбовій молитві й не відновлюємо її найпершу усну форму.
Молитва, яка має своє місце у дні
«Дідахе» — ранньохристиянське повчання про спосіб життя та практики спільноти. У восьмому розділі спочатку названо дні посту, далі наведено молитву, а після неї — короткий припис молитися так тричі на день. Слова входять у повторюваний ритм. Дідахе 8.1–8.3.
Припис — не щоденниковий запис. Він показує, до чого закликає текст, але не доводить, що кожна людина завжди виконувала правило. Водночас саме розташування молитви промовисте: вона пов’язана з часом, звичками та життям поруч з іншими.
«Від зла» чи «від лукавого»?
У грецькому тексті стоїть ἀπὸ τοῦ πονηροῦ. Форма πονηροῦ може належати до чоловічого або середнього роду. Тому можливе особове розуміння — як прохання визволити від злого — або розуміння як прохання визволити від зла. Саме закінчення слова не вирішує питання.
Український переклад Stromata має «визволи нас від зла». У згаданому перекладі Огієнка читаємо «від лукавого». Це зіставлення конкретних текстів, а не поділ усіх українських перекладів на два табори. Примітка перекладачів NET до тієї самої грецької формули в Мт. 6:13 розглядає обидва розуміння й надає перевагу особовому. Вона стосується Матвія, а не є окремим дослідженням «Дідахе». NET, примітка до Мт. 6:13.
Отже, Stromata не вилучає з цієї фрази окремого грецького іменника зі значенням «диявол»: такого іменника тут немає. Але наш вибір також не спростовує особового прочитання. Завдання пояснення — зробити видимими і рішення, і межі його певності.
Різні слова в перекладах не завжди означають різні рукописи. Іноді перекладачі по-різному передають одну й ту саму неоднозначну форму.
Чому «наш борг» — в однині
Тут перед нами інший випадок. У прийнятому грецькому тексті «Дідахе» написано τὴν ὀφειλὴν ἡμῶν — буквально «наш борг». Іменник стоїть в однині, і українська версія Stromata це зберігає. Натомість боржників у наступній частині прохання названо у множині. Дідахе 8.2.
Звідси не випливає, що йдеться рівно про один проступок. Граматичне число не дає такої арифметики. Помітніше інше: прощення, якого просять ті, хто молиться, поставлено поруч із їхнім власним прощенням інших.
Однину можна перевірити безпосередньо в рядку. Пояснення її ширшого богословського значення вже потребувало б окремих аргументів. Це невелика, але важлива межа між тим, що ми бачимо в тексті, і тим, що висновуємо з нього.
Випробування і спокуса
У наступному проханні стоїть πειρασμός — слово, що залежно від контексту може означати випробування або спокусу. Stromata обирає «не введи нас у випробування»: так на передній план виходить ситуація перевірки й труднощів, а не лише схиляння до поганого вчинку. Дідахе 8.2; перекладацька примітка NET до Мт. 6:13.
Водночас ці значення не ізольовані одне від одного: випробування може стати спокусою. Одне українське слово не розв’язує всіх питань про зміст прохання, зокрема про дію Бога та людську відповідальність.
Тому пояснення має показати мовну підставу вибору, а не оголосити інші форми молитви зіпсованими. Приклад Огієнка на початку також нагадує: читач може вже знати подібне формулювання з іншого перекладу.
Сила і слава: що є в завершенні
Молитва закінчується славослов’ям, яке також називають доксологією. У прийнятому грецькому тексті «Дідахе» тут названо силу і славу. Царство згадане раніше, у проханні про його прихід, але саме в завершальній формулі цього слова немає. Дідахе 8.2.
Додати його для впізнаваності означало б змінити не лише стиль: до «Дідахе» потрапив би елемент іншої форми молитви. Тому Stromata зберігає коротше завершення. Це спостереження про цей твір, а не доказ того, яким було найперше закінчення молитви в Матвія чи в усній передачі.
Хліб: знайоме слово, відкрите питання
Ще один приклад — ἐπιούσιος, передане українською як «насущний». Звичність слова не робить значення грецького прикметника безспірним. Серед обговорюваних розумінь — щоденне забезпечення, необхідне для життя та зв’язок із прийдешнім днем.
На Stromata є окрема стаття про перекладацький вибір на цьому прикладі. Тут важливо зауважити: українська версія залишає традиційне слово, тоді як англійська й німецька версії Stromata прямо говорять про хліб, якого ми потребуємо. Пояснення для кожної аудиторії має відповідати тому, що вона справді читає.
Прочитати, перш ніж пригадати
Ці відмінності мають різну природу. Однина слова «борг» і склад завершального славослов’я належать до форми грецького тексту. «Від зла» та «у випробування» показують рішення перекладача. «Насущний» нагадує, що знайоме теж потребує пояснення.
Щоб помітити це, не потрібно відмовлятися від близької молитви. Досить на мить не завершувати її з пам’яті й дати конкретному давньому текстові прозвучати. А потім повернутися до восьмого розділу, зіставити український переклад із грецьким і побачити, скільки запитань може відкрити один абзац.
Цитати з «Дідахе» звірено з грецьким та українським текстами, які використовує Reader Stromata. Стаття не встановлює напрямку літературної залежності між «Дідахе» та Євангелієм від Матвія.